STRATEGIES & TECHNOLOGIES
 
 
 


Rambler's Top100
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов

Каталог сайтов
СТРАТЕГИИ И ТЕХНОЛОГИИ

 

Пользовательскогопоиска

ДІЇ ПРОФСПІЛКОВИХ АКТИВІСТІВ І НАЙМАНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ВИПАДКУ ЇХ ЗВІЛЬНЕННЯ З РОБОТИ

І. Якщо найманого працівника звільняють з роботи, то:

1. Працівник не повинен давати згоду власнику чи його представнику звільнятись за власним бажанням, тому що працівникам, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин і визнані в установленому порядку безробітними (зареєстровані в службі зайнятості), та які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали не менше 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески, - виплата допомоги по безробіттю у перші 90 календарних днів не здійснюється. Її виплата починається з 91 календарного дня у розмірі 80 % до визначеного розміру допомоги.
2. Відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України, працівник має отримати письмове повідомлення про його звільнення з тих чи інших причин за 2 місяці до його звільнення. 
3. Звернутись у профком підприємства і добитись у власника мотивованого пояснення причини свого звільнення і отримати його у письмовій формі.
4. Визначитись із своїми правами найманого працівника відповідно до положень Колективного договору на підприємстві, в установі чи організації і вимагати через профком або особисто їх виконання зі сторони власника чи його представника.
5. Відповідно до вимог законодавства, одночасно з попередженням про звільнення працівник має отримати від власника або його представника пропозицію про іншу роботу на цьому ж підприємстві чи організації. У разі відсутності такої роботи або відмови працівника від пропозиції власника, працівник звільняється з роботи і працевлаштовує сам себе або вдається до отримання допомоги державної служби зайнятості. 
Якщо служба зайнятості протягом 7 днів після реєстрації незайнятого працівника не знаходить йому роботу та, за згодою працівника, служба зайнятості може направити його на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.
6. Працівник, якщо він є членом профспілки, разом з профспілковим осередком підприємства, іншими членами профспілок має використати всі форми боротьби за свої трудові і соціальні права! і, в першу чергу, він має право оголосити індивідуальний трудовий спір з власником чи його представником про своє поновлення на роботі. Відповідно до статті 221 Кодексу законів про працю України цей спір має розглядатися спочатку в Комісії з трудових спорів (конфліктів) на підприємстві.
7. Якщо всі форми протесту щодо вирішення питання про поновлення на роботі, не принесли результату, а Комісія з трудових спорів також не вирішила питання поновлення працівника на роботі, працівник звертається до консультативного юридичного центру профспілок «Юридична клініка», який буде відкрито у кожному регіоні України, потім зібрати всі відповідні матеріали, визначитись із своїм представником у суді і подати позов до суду на власника чи його представника, який незаконно звільнив працівника з роботи, а також на оскарження рішення Комісії з трудових спорів, яка вирішувала індивідуальний трудовий спір про поновлення працівника на роботі, і не вирішила його.

ІІ. Якщо в своїй боротьбі і відстоюванні законних прав з поновлення на роботі найманий працівник все таки буде звільнений з роботи не за особистим бажанням, а за однією із статей Кодексу законів про працю України, то: 

Конституція України гарантує кожному право на працю, яке забезпечено загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій. Всі види соціальних виплат при цьому повинні забезпечувати рівень життя не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законодавством.
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України визначаються Законом України «Про зайнятість населення», за яким держава забезпечує додаткові гарантії по працевлаштуванню окремим категоріям населення в захисті від незаконного звільнення або необґрунтованої відмови працівнику в прийомі його на роботу, а також в безкоштовному підборі потрібної роботи державною службою зайнятості України, безкоштовному навчанні безробітних, перепідготовці, виплаті вихідної допомоги тим, хто втратив постійну роботу, виплаті допомоги по безробіттю тощо.
Так відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України, при звільненні з роботи вихідна допомога найманому працівникові виплачується у розмірі не менше середнього місячного заробітку, а у разі призову працівника на військову службу – у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Коли ж звільнення працівника з роботи проходить внаслідок порушення власником чи його представником законодавства про працю – у розмірі, передбаченому колективним договором на підприємстві, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Також держава повинна надати гарантії по працевлаштуванню окремим категоріям населення, які самі не можуть були конкурентоспроможними на ринку праці, а саме:
– жінкам, що мають дітей у віці до 6 років; 
– одиноким матерям, які мають дітей у віці до 14 років, або дітей-інвалідів; 
– молоді, яка припинила або закінчила навчання; 
– людям пенсійного віку; 
– особам, які звільнились після відбуття покарання або вимушеного лікування; 
– інвалідам, що не досягли пенсійного віку. 
Для їх працевлаштування органи місцевого самоврядування за вимогою служби зайнятості визначають квоту робочих місць для підприємств, установ і організацій, незалежно від їх форм власності з чисельністю не менше 20 чоловік для бронювання до 5% загальної кількості робочих місць.
До державної служби зайнятості, яка є у кожному районі України, можуть звертатись всі незайняті роботою громадяни, які бажають працювати, а також ті працівники, які хочуть змінити місце роботи, або працевлаштуватись по сумісництву. Незайняті громадяни мають зареєструватись у службі зайнятості, а зайняті – стати там на облік. 
Реєстрація і облік безробітних ведуться за місцем постійного проживання за умови наявності паспорта, трудової книжки та документа про освіту.
Зареєстрованому безробітному працівнику на протязі 7 днів служба зайнятості повинна знайти підходящу роботу. При цьому зарплата повинна бути не нижчою ніж була на минулій роботі, з урахуванням середнього рівня зарплати у відповідній галузі. Також при цьому враховується стаж роботи по спеціальності, минула діяльність, досвід роботи, вік працюючого тощо. 
Якщо 2 пропозиції по підходящій роботі не задовільними працівника то він знімається з обліку безробітних. 
Звільнений з роботи по відповідній статті Кодексу законів про працю в Україні (не за власним бажанням) і зареєстрований у державній службі зайнятості працівник має право на допомогу з безробіття, визначену Законом України «Про соціальне страхування на випадок безробіття», а саме:
1) Статті 22, 23 цього закону встановлюють, що застраховані особи, визнані безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу з безробіття залежно від страхового стажу. Розмір допомоги з безробіття визначається таким працівникам у відсотках до їх середньої заробітної плати (або доходу), відповідно до їх страхового стажу, а саме:
– при розмірі страхового стажу до 2 років – виплачується допомога з безробіття – 50% від середньої зарплати працівника;
– страховий стаж від 2 – до 6 років стажу – 55% від середньої зарплати;
– страховий стаж від 6 до 10 років – 60% від середньої зарплати;
– страховий стаж понад 10 років – 70% від середньої зарплати.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного вище розміру:
– перші 90 календарних днів безробіття – 100%;
– протягом наступних 90 календарних днів безробіття – 80%;
– у подальшому – 70%.
Порядок нарахування середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат допомоги по безробіттю визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266, за якою:
– відповідно до пункту 4 цієї Постанови розрахунковим періодом для застрахованих осіб є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок по безробіттю;
– відповідно до пункту 22, довідка про середню зарплату видається роботодавцем або його представником за вимогою найманого працівника, як застрахованої особи, або на вимогу державної служби зайнятості, на підставі платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату;
– дні відпустки не вилучаються з розрахункового періоду при обчисленні виплат допомоги з безробіття;
– якщо працівник не працював через тимчасову втрату працездатності, то ці дні вилучаються з розрахункового періоду при обчисленні виплат допомоги з безробіття, а коли особа перебувала у відпустці без збереження зарплати (за свій рахунок) , то ці дні не вилучаються з розрахункового періоду (в цьому випадку середня зарплата обчисляється шляхом ділення суми оплати щорічної відпустки на загальну кількість календарних днів у розрахованому періоді);
– якщо підприємство, установа, чи організація на якому працював найманий працівник, ліквідоване чи реорганізоване, то центр зайнятості робить розрахунок середньої зарплати для виплати допомоги по безробіттю на підставі наданої працівником архівної довідки про нараховану в розрахунковий період зарплату.
Всім іншим категоріям безробітних допомога виплачується у розмірі прожиткового мінімуму.
2) Особи, що визнані безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити свою трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених такими статтями Кодексу законів про працю України:
— статтею 37; коли працівник звільняється, тому що за рішенням суду направлений на примусове лікування; 
— пунктами 3; 4; 7; 8 статті 40, за якими працівник звільняється:
– за систематичне невиконання без поважних причин своїх обов’язків;
– нез’явлення на роботу протягом 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, крім вагітності і родів (за працівниками, які отримали трудове каліцтво або професійне захворювання, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності);
– за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
– вчинення працівником за місцем роботи розкрадання майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладання відповідного стягнення; 
– статтями 41–45, за якими звільнення працівника (розірвання трудового договору) проходить через порушення власником або його представником законодавства про працю, а також звільнення працівника (розірвання трудового договору) на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації або профспілкового представника
; мають право на допомогу з безробіття без урахування їх страхового стажу.
3) Допомога з безробіття виплачується з 8-го дня після реєстрації застрахованої особи, як безробітної, в службі зайнятості.
4) Загальна тривалість виплати допомоги з безробіття не може перевищувати 360 календарних днів протягом 2-х років.
5) Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію), тривалість виплати допомоги з безробіття не може перевищувати 720 календарних днів.

Кожний найманий працівник, який в той чи інший спосіб звільняється з підприємства, установи чи організації будь-якої форми власності, має звернутись у свій профком і бути впевненим, що профспілка зробить все можливе, щоб захистити свого працівника і залишити його на тій же роботі, а в випадку виникнення трудового спору (конфлікту) – отримає повний юридичний захист своїх трудових і соціальних прав.

http://www.nfpu.org.ua

 

 
 
Copyright ©2008-2012 Straregies & Technologies